21 століття увірвалося в нашу повсякденність із великою кількістю новацій. Серед них є така нововведення, що для однієї частини росіян вона не помітна зовсім, а для іншої – не менша цінність, ніж відпочинок взимку біля моря, Інтернет, мобільник та ін.
Швидкість, з якою наші ділянки вторглися різні хвойні, чагарники, багаторічники, можна назвати «садовою революцією». Тепер це різні рабатки, міксбордери, клумби, квітники та газон, що займає добру половину ділянки. А щоб усі «революційні елементи» тішили око і мали доглянутий вигляд, вони мають бути забезпечені добрим поливом. І тут є два варіанти: або 24/7 не випускати з рук лійку або шланг, або встановити автоматичний полив.
Розробка проекту системи автоматичного поливу
Робота над проектом включає кілька етапів:
Складається план ділянки. На ньому максимально точно слід вказати розташування парканів, доріжок, всіх елементів ландшафтного дизайну (клумби, квітники, водоймище та ін.).
Вибирається тип обладнання. Щоб він був оптимальним, необхідно враховувати рельєф ділянки, тип рослинності та кліматичні умови.
Виконується розстановка обладнання на плані.
Ділянка поділяється на зони поливу. Зробити це необхідно, тому що різні рослини мають різну потребу у воді.
Розраховується діаметр труб, параметри насоса та обсяг ємності.
Краплинний полив та спеціальні фітинги.
Проект системи автоматичного поливу здійснюється на плані ділянки, виконаному на міліметровому папері або з використанням комп’ютера.
Види обладнання для автополиву
Обладнання для поливу підбирається з урахуванням його виду (дощувальний, краплинний чи підземний) та параметрів джерела водопостачання.
Ємності для автоматичного поливу
Це те обладнання, яке викликає найбільше запитань. І найголовніший із них, чи можна обійтися без неї. Оскільки вона займає місце на ділянці, псує естетичний вигляд, коштує чималі гроші і до неї потрібний насос.
Ємності встановлюються в тому випадку, якщо наявне водопостачання не може забезпечити необхідним тиском систему автоматичного поливу, а отже, і продуктивність. У 80% випадків її встановлення просто необхідне.
Ємності бувають різного об’єму, форми та кольору. Тому її легко приховати та задекорувати.
Найбільш популярні моделі R та SL – вузькі, їх ширина становить 76 см.
Водяні магістралі для поливу
Система автоматичного поливу є конструкцією з труб, найчастіше це варіанти:
Надійні та міцні із жорсткого пластику.
Стійкі до знижених температур із поліетилену підвищеної міцності.
Ромбоподібні, з високими характеристиками міцності.
Нержавіючі або із чорної сталі з тривалим терміном служби.
ПНД (поліетилен низького тиску), дуже еластичні та відносно недорогі.
Довговічні поліпропіленові.
ПВХ, монтаж яких не потребує спеціальних навичок та інструментів.
На вибір того чи іншого виду впливає: кількість рідини, що витрачається, довжина магістралі, висота струменя, віддаленість від джерела водопостачання.
Спринклери для поливу
Кількість спринклерів та місце їх встановлення визначається ще на етапі проектування. При цьому враховують як радіус та форму поливу, так і тип газону.
У першому випадку вибирають одну з двох моделей: та, що розбризкує воду по колу або лише у певній зоні. Або третя модель — спеціальний спринклер зі змінною геометрією для поливу газону неправильної форми.
Залежно від типу газону застосовують зрошувачі високого тиску чи дощові.
Є ще два фактори, які необхідно враховувати при виборі цього виду обладнання – потужність пристрою та висота викиду струменя.
Система керування автополивом
Система управління може бути представлена одним пристроєм чи комплектом обладнання.
Найпростіший вид — таймери, за допомогою яких включається і вимикається система поливу. Найчастіше використовуються на невеликих майданах.
На великих об’єктах, для централізованого управління поливом, в комплект обладнання входять різні пристрої: блок прийому і подальшої передачі сигналу, датчики погодних умов, контролери, пульти та ін. Тільки правильне налаштування всіх елементів може забезпечити безперебійну подачу води.
Датчики для автополиву
Датчики в автоматичній системі поливу виконують роль коригувальника розкладу. Якщо він спрацьовує з якоїсь причини, система відключається.
Основні види датчиків: вологість ґрунту та метеостанції (датчики вітру, заморозків та опадів).
Вологість ґрунту на ділянці рідко буває однаковою. Тому такий датчик не дуже ефективний.
Другий тип актуальний у регіонах із різкою зміною клімату.
Для ефективної роботи системи автополиву зазвичай датчика дощу буває достатньо.
Дощувальні системи
За такої системи поливу вода викидається під натиском, розпадається на краплі та доставляється до рослин у вигляді дощу, імітуючи опади. Її переваги очевидні:
Грунт просочується вологою у коріння, а й у всій поверхні.
Листя очищається від пилу природним чином, рослини краще забезпечуються киснем, що благотворно позначається на пишності цвітіння та врожаї.
Можна регулювати напір води та поєднувати полив із внесенням добрив.
Ця система поливу підходить як для газону, так і для більшості садових культур.
Краплинні зрошувальні системи
За такої системи поливу вода подається точково та постійно. Цей спосіб економічніший, ніж попередній, оскільки грунт зволожується тільки біля коріння.
До переваг можна віднести відсутність опіків листя у спеку, оскільки вода не потрапляє на них.
Відсутня необхідність постійного розпушування верхнього ґрунтового шару.
Системи внутрішньоґрунтового поливу
За такої системи вода подається безпосередньо до коріння рослин, а водяні магістралі укладаються на відстані 40-60 см від поверхні.
Переваги даного способу зрошення полягають у наступному:
Труби не псують вигляд ділянки та не заважають при обслуговуванні.
Водоспоживання знижується майже наполовину (40%), оскільки волога не випаровується з поверхні.
Оскільки вода подається безпосередньо до коріння рослин, покращується їх зростання, розвиток, а приріст урожайності становить від 20 до 40%.
До недоліків потрібно віднести слабке зволоження верхнього шару ґрунту та додаткові витрати при монтажі обладнання.
Монтаж обладнання на ділянці
Після завершення проектування автополиву приступають до монтажу. Порядок робіт наступний:
Встановлюється насос, якщо його передбачено.
Укладають центральний трубопровід.
За допомогою трійників-розгалужувачів роблять відводи.
Потім з’єднуються ті труби, що підходять до зрошувачів або дощувачів.
На кінець останньої кріпиться шарнірне коліно. Воно регулює висоту струменя.
Після того, як опрацьована кожна лінія, приєднується електромагнітний клапан.
Виконується перевірка працездатності системи.
Для внутрішньоґрунтового зрошення монтаж автополиву включає також і копання траншей.
Найпростіші системи автополиву можна встановити самостійно, проте монтаж складніших варіантів краще довірити професіоналам.